У ПОШУКАХ ГОРОДИЩА КОТЕЛЬВА

Перші письмові згадки про городище Котельва зустрічаються у праці архієпископа Філарета (Гумілевського) «Історико-статистичний опис Харківської єпархії» у 1859 р.

У 2000 році Більський загін охоронної археологічної експедиції ЦОДПА під керівництвом Olexandr Suprunenko виявив практично невідоме науці городище скіфської доби, опираючись на дані опису архієпископа.

Пам’ятка знаходиться за 5,1 км на північний захід – північ від Котельви і займає останець лівого високого берега р. Ворскла, що свого часу огинався одним з її рукавів. Абсолютна висота останця – 115,6 м, а висота над рівнем заплави Ворскли – 20,5 м.

Городище має майже трикутну в плані форму, площа укріплення складає 3,3 га. Вали оточуюють останець по периметру, по краю схилу. Найбільш похилий схил підсилений подвійним рядом валів і ровів.

За результатами обстежень пам’ятка віднесена до городищ-сховищ скіфської доби, характерних для регіону Поворскля кінця VI–IV ст. до н. е.

Котелевське городище могло належати до грандіозного комплексу скіфської доби і бути додатковим елементом посилення захисту на підступах до Більського городища.

Обстеженнями встановлено, що частина території пам’ятки була заселена у пізньозарубинецький час та епізодично функціонувала у IV ст. н. е.

За інформацією Філарета укріплення слугувало прихистком від татар, а також використовувалося іноками Скельського монастиря від переслідувань у другій чверті XVІІ ст.

У ході археологічної розвідки у травні 2020 р. експедицією ІКЗ «Більськ» було здійснено моніторинг об’єкта культурної спадщини, проведено фотофіксацію та знято окомірний план для проведення майбутніх археологічних досліджень.