Більське городище
Більське городище – найбільше у Європі укріплене поселення доби раннього залізного віку та унікальний археологічний об’єкт культурної спадщини України.
Більський археологічний комплекс розташований на височині в межиріччі р. Ворскла та р. Суха Грунь переважно в межах Полтавщини, північна частина пам’ятки знаходиться в Охтирському районі Сумської області.
Археологічні дослідження
Укріплення Більського городища
До складу грандіозного поселення, яке функціонувало упродовж п’яти століть (VІІІ–ІV ст. до н. е.), входять Західне укріплення, Східне укріплення та Куземинське укріплення, які об’єднані між собою валами Великого укріплення Більського городища. Потужні оборонні споруди древнього Гелону складалися з глибоких ровів та високих валів з дерев’яними стінами. Могутня фортеця надійно захищала мешканців від нападу ворогів і після пошкоджень відновлювалася та вдосконалювалася.
Життєдіяльність на Більському городищі за скіфської доби
Торгівля з полісами Північного Причорномор'я
Жителі городища здійснювали активну торгівлю з полісами Північного Причорномор’я, які постачали сюди товари з віддалених античних центрів (Іонія, Аттіка, Самос, Родос, Мілет, Хіос, Лесбос, Фасос, Кос, Сінопа, Гераклея). Ці торгові відносини протрималися впродовж трьох з половиною століть. Найбільш ранні предмети античного імпорту, знайдені на Більському городищі, датуються 3-ю четвертю VII ст. до н. е.
У період V–IV ст. до н. е. спостерігається найвищий рівень розвитку економіки городища.
Життя у легендарному місті Гелон кипіло й вирувало протягом п’яти століть, основою його розквіту були ремесло і торгівля. Усе змінилося у ІІІ ст. до н. е., коли на півдні Східної Європи відбулися вагомі політико-економічні зрушення, зумовлені кліматичними факторами, котрі призвели до занепаду місцевого ремесла і торгівлі та зменшення врожайності сільськогосподарських угідь. Інтенсивна людська діяльність на городищі поступово згасає, і воно завершує своє існування як значний політичний і культурно-економічний центр.
Функціонування Більського городища в різні історичні епохи
У результаті польових досліджень також встановлено, що найдавніші культурні нашарування на території Більського городища належать до бабинської культури (курганні поховання XX–XIX ст. до н. е.), окрім цього тут виявлені залишки селищ зрубної та бондарихинської культур бронзового віку, київської, черняхівської, пеньківської, окремі знахідки салтівської та роменської культур, поодинокі печенізькі старожитності.
У ХVІІ ст. на території Більського городища широко розповсюдилися процеси, пов’язані із видобуванням селітри, оскільки земля із древніх валів та курганних насипів ідеально підходила для цього промислу. Найбільша активність селітроварів проявилася тут у другій чверті – середині XVII ст. Дане промислове заняття було популярним у Більську аж до початку XX ст.
Цікава інформація
Цікаво порівняти Більське городище з іншими найбільшими городищами раннього залізного віку Європи. Кельтські фортеці («оппідуми») набагато поступаються: у Франції оппідум Бібракте займає територію 135 га, оппідум Алезія – 97 га. У Німеччині оппідум Гейденграбен – охоплює площу понад 1400 га, оппідум Кельгейм – майже 650 га, Манхінг – близько 380 га, оппідум Цартен – 200 га.
У порівнянні з античними центрами Більське городище виглядає велетнем. У Північному Причорномор’ї давньогрецьке місто-держава Ольвія мало площу близько 50 га, а стародавній Херсонес – майже 38 га.
Лише одне густозаселене Східне укріплення Більського городища має площу 77,6 га, яка майже дорівнює площі давньоримського міста Помпеї з населенням у період його розвитку у 20-30 тис. людей.
Більське городище визнане пам’яткою археології національного значення. Також пам’ятка наділена винятковим рекреаційним та туристичним потенціалом, її територія багата на мальовничі природні об’єкти, де рослинний світ і ландшафт є заповідними.
Історико-культурний заповідник "Більськ"
Рішенням Полтавської обласної ради від 15 квітня 2005 року було створено Комунальну установу «Історико-культурний заповідник «Більськ» Полтавської обласної ради з метою наукового вивчення унікального комплексу пам’яток території та округи Більського городища (історичних культурних нашарувань, городищ, поселень, залишків валів, ровів, курганів та ґрунтових некрополів), збереження археологічних культурних нашарувань, природних та історичних ландшафтів, а також популяризації найдавнішої історії України, ознайомлення широких верств населення з визначною пам’яткою скіфської доби.
Також під опіку закладу віднесено ряд небуденних об’єктів культурної спадщини, зокрема, декілька національного значення – майдани «Розрита Могила», «Великий Скоробір» та Глинське городище.
Нині установа активно докладає зусилля задля відкриття на території Більського городища авторитетного науково-дослідного центру (будівництво музею розпочато у 2021 році) і Музею-скансену, де будуть відтворені елементи скіфських укріплень, житлові, ремісничі, культові об’єкти населення доби раннього залізного віку.
