АРХАЇЧНИЙ СКІФСЬКИЙ МЕЧ
Скіфський меч з поселення на Більському городищі. Морфологія меча беззаперечно вказує, що даний предмет належить до ранньоскіфського часу (середина VII – початок VI ст. до н. е.).
Акінак походить з центральної частини Більського городища. Довжина збереженої частини меча – 30,4 см. Повна довжина всього виробу була, принаймні, на 10-15 см. більшою. Даний екземпляр можна вважати коротким мечем.
Залізний меч має масивне брускоподібне навершя, яке у перетині нагадує дещо розплесканий овал.
Рукоятка прямокутної форми, з круглими бічними валиками та гострим ребром посередині. Під навершям фіксується петля у вигляді обойми, що призначалася для кріплення темляка.
Рукоятка та клинок виготовлені з однієї полоси металу. Перехрестя масивне, з прямою, дещо заокругленою верхньою гранню.
Клинок прямий, із плавно звуженими лезами та поздовжньою нервюрою напівкруглого обрису.
АНТИЧНИЙ (ХЕРСОНЕСЬКИЙ) ГОНЧАРНИЙ ГЛЕК
Античний глек з кургану № 24 некрополю «Б» (Більське городище, Полтавщина). Розкопки 2018 року Більської археологічної експедиції Інституту археології НАН України. Керівник – к.і.н. Денис Гречко.Ввод
ANTIQUE (CHERSONESAN) POTTERY JUG
Antique jug from the barrow 24 of the Bilsk hillfort necropolis “B”. Excavations of the Bilsk archaeological expedition of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine in 2018. The head is Dr.hab. Denys Hrechko.
АКІНАК З БУТЕРОЛЛЮ
Акінак з бутероллю, оформленою у звіриному стилі. Розкопки 2019 року спільної археологічної експедиції ІКЗ «Більськ» та ІА НАНУ. Керівник – професор Сергій Скорий.
An akinakes (so-called Scythian iron sword) with bronze chape decorated in animal style. The excavations of 2019 by the joint archaeological expedition of Historical and Cultural Reserve “Bilsk” and Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine under Professor Serhiy Skory.
БРОНЗОВА СТУЛКА ФОРМИ ДЛЯ ВІДЛИВАННЯ ТРИЛОПАТЕВИХ НАКОНЕЧНИКІВ СТРІЛ
Випадкова знахідка на розораній поверхні зольника № 48 на Західному укріпленні Більського городища.
БРОНЗОВЕ ДЗЕРКАЛО «ПЕЛОПОНЕСЬКОГО» ТИПУ
Презентується бронзове дзеркало з кургану № 2 некрополю Перещепине І, виявлене в окрузі Більського городища (Полтавська область, Україна) археологічною експедицією під керівництвом Олександра Супруненка (Olexandr Suprunenko) у 2002 році.
БРОНЗОВИЙ КАЗАН
Бронзовий казан, випадково виявлений на Перещепинському некрополі Більського городища у 1921 році (Україна).Bronze cauldron accidentally find in the necropolis Pereshchepynе of the Bilsk hillfort in 1921 (Ukraine)
Зроблено спільно з Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського та Wild Fox Film
СТУЛКА ДАВНЬОРУСЬКОГО ХРЕСТА-ЕНКОЛПІОНА
Культовий християнський предмет був виявлений у 2015 році жителем Котельви Анатолієм Підгорним на власному господарстві в орному шарі.
Яскрава пам’ятка давньоруської металопластики належить до першої половини ХІІІ ст. і є унікальною для території Полтавщини і Котелевщини.
Під час благодійної акції «Тисяча реліквій – одна історія» знахідка була передана до наукових фондів ІКЗ «Більськ». Предмет відреставрований і буде представлений в експозиції майбутнього Музею Більського городища.
АТТИЧНА СОЛОНКА
Чорнолакова аттична солонка, виявлена у 2001 році у кургані № 1 Перещепинського некрополю в окрузі Більського городища (Полтавська область, Україна)
ЗООМОРФНО ОФОРМЛЕНИЙ ПСАЛІЙ
Презентуємо одну з найвиразніших знахідок серед предметів художнього ремесла, оформлених у скіфському звіриному стилі – зооморфно оформлений псалій.Більське городище, 2001 р.
Керівник археологічної експедиції Olexandr Suprunenko.
Виготовлено спільно з Wild Fox Film
ПОЛІХРОМНІ АЛАБАСТРИ
Презентуються поліхромні алабастри – предмети жіночого речового комплексу, виявлені у кургані № 2 Перещепинського некрополю у 2001 році археологічною експедицією під керівництвом Олександра Супруненка.
ЗОЛОТІ БЛЯШКИ
ЗОЛОТІ ПЛАСТИНКИ ІЗ ЗООМОРФНИМИ ЗОБРАЖЕННЯМИ
Знахідки з курганів некрополю Скоробір. Розкопки 2016-2017 років Скіфської археологічної експедиції ХНУ ім. В. Н. Каразіна, керівник – к.і.н. І. Б. Шрамко
Gold plaques with zoomorphic images
Findings from the mounds of the necronolis Scorobir. Excavations of 2016-2017 by the Scythian “Archaeological Expedition of Karazin Kharkiv National University” hedded by Iryna Shramko.
КОРЧАГА
Унікальна керамічна посудина місцевого виробництва VIII – VII ст. до н. е. була виявлена у 1999 році на курганному некрополі урочища Перемірки поблизу Західного укріплення Більського городища археологічною експедицією Центру охорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської ОДА під керівництвом Олександра Супруненка.
Курган був неодноразово пограбований у давнину, починаючи від скіфської епохи і аж до козацької доби (найінтенсивніше грабувався саме за діяльності селітроварників). Внаслідок неодноразового пограбування захоронення від залишків похованих та супутнього інвентаря збереглися лише поодинокі предмети і розрізнені кістки. Проте окремі речові знахідки пощастило виявити у положенні «in situ».
Зокрема, під завалом викиду у південно-західному кутку поховальної камери опинилися керамічні вироби і завдяки цьому були знайдені непорушеними з місця. Серед них – розвал ритуальної ліпної лискованої корчаги, накритою перевернутою догори дном ліпною лискованою вазою на пустотілій конічній ніжці.
Корчага являє собою керамічну посудину з чорно-коричневою лискованою поверхнею. Вона має порівняно широку і високу горловину зі стрімко відігнутим назовні вінцем, широким випуклим корпусом, з чотирма конічно-підтрикутними виступами на плічках та невеликим денцем з утором. Посудина прикрашена на плічках пасмом врізного геометричного орнаменту, інкрустованого білою пастою. Візерунок розподілений на чотири сектори підтрикутними фестонами. Графічна основа нанесеного орнаменту має календарне підґрунтя і відповідає певним уявленням про часові та сезонні зміни пір року.
Свого часу вона була наповнена рідиною, від якої на стінках зберігся білий кристалічний наліт. Корчага відреставрована і зберігається у фондах ІКЗ «Більськ». Найближчими аналогіями посудини за характером орнаментації є корчаги Жаботинського поселення на Тарасовій горі (VIII – VII ст. до н. е.).